Аргентина реалізувала свідомий історичний проект політики відбілювання та етнічної епоху з кінця ХІХ ст. Метою ухвалення еліти часу було перевизначення аргентинської ідентичності як виключно білого і європейського народу.

Процес демографічної трансформації та послідовного статистичного зникнення чорно-корейських популяцій в Аргентині відбувався через політичні, військові та бюрократичні чинники:

1. Відбілювання та масові імміграційні політики

У другій половині ХІХ ст. лідери, такі як Бартоломє Митр і Домінго Фаустино Сармієнто, сприяли ідеї, що поступ нації нації залежать від його євроінтеграції. Конституція 1853 р. безпосередньо заохочувала євроінтеграцію. Між 1850 р. та 1950 р., близько 7 млн. емігрантів (багато італійських і іспанських) прибули в країну. Це величезне населення протікало демографічно розведено наявність африканських спусків і корінних народів.

2. Передня лінія в війнах та епідеміях

Чорне населення — яке навіть представлено про третину жителів Буенос-Айрес наприкінці XVIII ст. — непропорційно використовується як гармата, що заростає в збройних конфліктах, таких як війна Незалежності (1810–1825) та війна Парагвайського / Тримного Альянсу (1864–1880). Крім того, важкі спалахи жовтого лиману в 1871 р. масово впливають на периферичні та бідні райони, де громади Афроаргентини концентровані, зменшуючи кількість цього населення.

3. Військові кампанії проти корінних народів

Аргентинське державне фінансувало масові справи та насильницькі тяги від рідних народів для земельної власності. Найяскравіший епізод був презервативом пустелі (1878–1885), командований Джуліо Аргентино Рока в районі Патагонія. Оцінюється, що кампанія призвела до смерті понад 14,000 корінних людей та вимушеного зміщення тисяч вижилих.

4. Бурократична та резистентна відмова

Зникнення чорників і індіанців також відбувався на папері. Протягом 20-го століття уряд видали районні категорії класифікації з національних переписів, реєструючи всі громадяни просто як «аргентини». Цей статистичний відчуження засвідчено міф, що "не є чорносливом в Аргентині".

В даний час генетичні дослідження та колективні ініціативи, такі як Ідентидад Маррон та активісти Афро-Аргентини, які врятували цю історію, даючи, що неєвропейська спадщина залишається живою в ДНК та культурі країни (як у витоках самого тангго), незважаючи на віки інвізибілізації.