Світ Еклезіара ось-ось зміниться.

З 4 вересня війна перестане бути тією здоровою грою, де одна країна вторгається в іншу, доки та не зникне з карти світу. Тепер у нас будуть цілі, терміни, переговори, союзи з наслідками і навіть історія, яка фіксуватиме наші рішення.

Нарешті.

Тепер ми можемо робити все неправильно, але з документацією.

Поки світ готується до розумніших війн, Бразилія стикається з набагато складнішою проблемою:

Як розбагатіти?

Бо завоювання території — це чудово. Воно приносить престиж, змінює карту та робить генерала щасливим.

Є лише один невеликий недолік:

Територія сама по собі не плодить.

Бразилія могла б завоювати Чилі, пофарбувати всю карту в зелений колір і виголосити патріотичну промову. Але якщо після цього не буде промисловості, виробництва та інфраструктури, у нас залишиться просто величезна країна з величезними рахунками.

А потім з'являється найнебезпечніша ідея, яку будь-коли представляли Конгресу:

економічний розвиток.

Так, виробництво.

  • Фабрики.

  • Компанії.

  • Інфраструктура.

Речі, які не вибухають, і саме з цієї причини, як правило, отримують менше оплесків.

Цікаво, що всі вже думають про гонку ядерних озброєнь.

Ми хочемо знати, у кого буде бомба.

У кого буде більше бомб?

Кому вдасться кого знищити?

Але є одне незручне питання:

Хто ж це все вироблятиме?

Бо, можливо, справжня гонка ядерних озброєнь у Бразилії не почнеться з ракети.

Почніть із заводу.

Уряд може продовжувати сперечатися про те, хто є імперіалістом, соціалістом, централістом чи використовувати будь-яке інше слово, яке створює враження, що ми займаємося політикою.

Але зрештою, хтось має щось виробляти.

Можливо, найбільшим ворогом Бразилії є не її сусідня країна.

Можливо, це стара звичка думати, що влада будується виключно шляхом завоювання території.

Новий Еклезіаст навчатиме чогось цікавого:

Війни мають часові обмеження. Окупації тимчасові. Союзи дорогі. І навіть бомби можна нейтралізувати.

Однак економіка продовжує збирати ренту.

Тож, можливо, Бразилії час досягти чогось справді складного:

багатство.

Потім ми робимо бомбу.

Або ні.

Це залежить від того, скільки коштує завод.

Дурень республіки