Номери розкажуть історію троулінгу. За один тиждень активне населення Філіппіни мало від 25 гравців до лише 9, зниження 64 відсотків.

Де ви пішли інші?

Розповсюдження по всій громаді. Деякі претензії, які вони пройшли за кордоном в пошуку кращих можливостей. Інші можливості, хоча не надійна інформація підтвердила, що сталося з тих, хто зникнув з гри.

Зараз ніхто знає повну історію.

Але, можливо, більш важливе питання не в якому пішли гравці, але чому так багато втратили бажання залишитися.

Важко залишатися прихильником нації, коли ви більше не можете побачити її на мапі. Національна гордість не витримується назвою. Гравці повинні щось захистити, щось побудувати, і десь вони можуть гордо назвати будинок.

Без території, навіть найсильніший патріотизм може почати гасити. Бої втрачають своє значення. Поцілунки незалежності далекі. І в кінцевому підсумку, залога в кожен день може більше не здаватися гідності.

Так, де зараз є Філіппіни?

Географічно десь в Тихому океані. У серцях її решти гравців, можливо, ще живий. Але на політичну мапу Еклесяра, її присутність, здається, стала трохи більше, ніж пам'ятка гасіння.

На пляжі знайдуться відбитки ніг, які залишають на пляжі. Потім хвилі прибувають, промиваючи що було колись.

Ніна залишається там, де стояв двадцять п'ять.

Питання про те, що дев'ять може тримати нації живим, або чи, один день, Філіппіни зникнуть не тільки з карти, але з спогадів тих, хто колись боровся за неї.

А народ не зникне момент, що втратив свою землю. Часом, коли люди більше не вірять, є причина повернення.