На землі колись боролися, кров героїв перевозилися; кожна гідність, кожна свобода, тепер лазня сліз і граната.

прапор м'яко опускається, зброя автоматично замочується; Крило війни перетворилася в сльози, а стара надія охолонула повільно.

Це не з комою, яка здаляє, але з вброювальним серцем опору; для парі заліза - буріння війни нескінченно.

О Мати людей, прощати дочку, тепер не вдалося захистити землю; Ваша мрія про те, щоб бути вільними і чудовими, здавалося б, попелиці, які здійснили війну.

Але по здачі є секретна обіцянка, що пам'ять ніколи не припиниться; земля може бути в руках інших, але дух людей не доступний їм.

Тому я відпустив меч, який в руці, не тому, що мій стенд зламаний; але через людей, які я хочу жити, також бореться чекати.

А якщо знову приїжджаємо, якщо наша дитяча подорож, до землі вкрадена, на честь того, що знищується з попелиці, місто знову зросте.

Тому що здача може закінчити війну, але ніколи не є закінченням людей.